ЗАГАЛЬНI НОВИНИ

The most innovative designers consciously reject the standard option box and cultivate an appetite for thinking wrong.

Віталій Скоцик: ми знаємо, як повернути в Україну заробітчан, які по всьому світу шукають роботу

Він – висхідна зірка в українській політиці: яскрава, неповторна і багатонадійна. Він зробив те, що не вдавалося нікому досі – об’єднав більшість аграріїв під одним прапором, одержав міжнародне визнання і підтримку, вивів Аграрну партії із сільської ніші у вищу політичну лігу. А ще він звичайний комбайнер. За кермом комбайна за день Віталій Скоцик обробляє 30–35 гектарів. Буквально вчора намолотив 50 тонн пшениці. А це орієнтовно 61 тисяча буханців хліба. Цього достатньо, щоб цілий рік годувати півтори тисячі людей. На жнива політик їздить щороку. Про цьогорічний урожай, перспективи розвитку аграрної галузі говоримо з лідером Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію, який урожай цьогоріч, чи буде Україна з хлібом? І скажіть, Ви часто самі сідаєте за кермо комбайна?

Для мене це душевна розрядка, наснага і справжнє перезавантаження. Щоліта, коли всі роз’їжджаються по морях і океанах, на острови чи в гори, я їду на своє хлібне море. Придивіться уважно до пшениці – і ви побачите ці хвилі, відчуєте цей неповторний хлібний запах, від якого паморочиться голова. В українців у венах тече любов до хліборобства; це те, що передалося мені від предків. Я залюбки встаю спозаранку та вирушаю у «хлібне плавання». Цьогоріч урожай не рекордний, погодні умови внесли певні корективи. Орієнтовно ми не доберемо десь 1,5 мільйона тонн зернових, порівняно з минулим роком. Однак українцям із цього приводу хвилюватися не варто – з хлібом ми будемо, для власних потреб зерна вже намолотили більше, ніж достатньо. Та й поки що не виглядає, що буде недобір валютного виторгу, через неврожаї в інших регіонах ціни на зернові високі.

LEM_5822

Наскільки економіка зараз залежить від успіхів аграріїв?

Дуже залежить. Сільське господарство України генерує в середньому до 11–13% ВВП і аж 40% експорту. Це майже 3 мільйони робочих місць. 2016 року Україна закріпилася на 8-му місці у світі за обсягом урожаю пшениці – це 26 мільйонів тонн. Ми найбільший експортер соняшникової олії: наша частка – 56,4% світового ринку. Ми третій за величиною світовий постачальник ячменю. Ще за дев’ятьма іншими статтями аграрного експорту Україна – в десятці найбільших експортерів у світі. Це майже 3 мільйони робочих місць. Однак нашим урожаям ми завдячуємо передусім родючій землі і працьовитим людям. У нас що не посій – вродить. Проте відсутність адекватної аграрної політики не може не відчуватися. Через обмеженість доступу до дешевих кредитів, нормального страхування, через кульгаві закони ми не дотримуємося технології вирощування. Кукурудза, соняшник, соя – це те, що зараз можна побачити на полях. А це не надто добре – через порушення сівозмін знижується родючість чорноземів.

Іще торік анонсували перехід на європейську систему підтримки агросектору. Наскільки ефективно це працює?

Наш агросектор і близько не працює так, як європейський. Там іде шалена державна підтримка. У нас для «звичайних смертних» її практично немає. Так, цьогоріч у бюджеті було закладено 6,4 мільярда гривень на дотації. Однак користі від них відверто мало. Тільки на паперову тяганину в Уряду пішло 4 місяці. Самі програми реально запустили наприкінці весни. За підсумками першого півріччя було освоєно аж 600 мільйонів гривень, тобто лише 10% від виділених коштів. Ви ж подивіться, як хитро виписані самі програми. Приміром, для розвитку кооперативів на селі заклали програму, яка компенсує відсотки за кредитами на купівлю, скажімо, обладнання для переробки молока. Звучить гарно. А в реальності кооперативи – неприбуткові організації, і їм банки позик просто не дають. Наче придумали вихід – нехай у кооператив вступить фермер, тоді його майно можна віддати в заставу. Однак жодний фермер не виявив бажання займатися тваринництвом у кооперативі, бо це йому просто не вигідно. Питання – кому така програма підтримки потрібна? І таких прикладів багато. В результаті реальну підтримку одержать знову агрохолдинги. Наприклад, агроолігарх і за сумісництвом друг Президента Юрій Косюк на Вінниччині добудовує птахофабрику. І він може розраховувати на державну компенсацію в 0,5 мільярда гривень. А на всі інші ферми в Україні за програмами підтримки поки що планують виплатити 200 мільйонів. Чому так відбувається? Бо в агроолігархів є гроші та фахові юристи. А скільки селян готові робити фінансову звітність і розбиратися в юридичних аспектах державних програм? У результаті село бідніє та вимирає. Агрохолдинги вивозять зерно на експорт і не зацікавлені в розвитку переробки. Бо не хочуть вкладати кошти, їм добре так, як є.

А як тоді можна взагалі розвинути переробну галузь?

Україні однозначно потрібно розбудувати сильну інноваційну економіку! Це життєво необхідно. Розвиток сучасної переробної галузі дасть можливість створити понад 2,5 мільйона робочих місць, знизити рівень безробіття до 3–5%. Що для цього потрібно – передусім політична воля. Політична воля, щоб створити умови однакові для всіх, а не для наближених і «обраних». Нам потрібна розумна податкова політика, гарантування права власності, доступ до фінансових ресурсів та умови для залучення інноваційних технологій. Що ми отримаємо? Розвиток власного виробника, низькі ціни на продукти харчування і гідні соціальні стандарти, причому не лише в селах, а й у містах. Таким чином ми зможемо розв’язати найбільш актуальні проблеми, які турбують українців. А потреби й інтереси людей повинні бути на першому місці. Аграрна партія приділяє цьому особливу увагу, і це центральна тема нашої програми та діяльності.

А яке ставлення Аграрної партії до ринку землі? Зараз ця тема знову стає гостро?

Так, ми знову спостерігаємо за тим, як у Верховній Раді збирають підписи для подання в Конституційний Суд, аби той скасував мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Насправді в нинішніх українських умовах це тільки поглибить зубожіння селян, бо умов для ринку землі немає. Ми, Аграрна партія, послідовно виступаємо за земельну реформу. Торік ми захистили українську землю і не допустили поспішного відкриття «дикого» ринку землі. Наші фахівці розробили стратегію земельної реформи, яка дає можливість унормувати земельне питання і завершити її нарешті. Однак для цього потрібно виконати три умови. Спочатку потрібно підготувати законодавчу базу і реформувати державні органи. Держава має перейти до стратегічного планування земельних відносин, запровадження зонування територій, консолідації земель під державним контролем. Потім територіальні громади нарешті мають отримати ті землі, які розташовані довкола населених пунктів.

І тільки на третьому етапі за рішенням територіальних громад (у межах їхніх територій) запроваджують можливість викупу земельних ділянок особами, які є орендарями таких земель або можуть довести свій намір самостійно господарювати на землі.

Якщо виконати все це поетапно, ми поставимо запобіжники, які не дозволять, аби чорноземи опинилися в руках купки олігархів.

Однак замість того, щоб готувати закони для цивілізованої реформи, в парламенті знову збираються здійняти галас, аби протиснути скасування мораторію і дозволити багатіям скупити українські чорноземи, а селян залишити ні з чим. Проте хай навіть не намагаються це зробити – ми їм не дозволимо, бо за нами – українці.

Це питання протискає аграрне лобі, яке нині є в парламенті? До речі, кількість аграрників зараз у Верховній Раді чи не найбільша за весь період часу, чому ж тоді так погано вибудована аграрна політика?

Дійсно, зараз у парламенті є аграрне лобі. Однак представляє воно інтереси не галузі, не фермерів чи селян, а найбільших цілком конкретних виробників зерна і курятини. Тому закони та програми підтримки для фермерів і селян не працюють, а всі гроші йдуть «олігархам від землі». Коли ж зміниться ситуація? Тоді, як в Україні з’являться відповідальні політики, передусім у парламенті. Тоді й будемо із заможним селом, і сильним АПК, і потужною економікою.

Ми нині розуміємо, наскільки важливо аграріям бути у владі. Насамперед для того, щоб створити прозорі інструменти фінансування всього аграрного виробництва в нашій країні. Друге – має бути запроваджена прозора податкова система, яка дасть можливість планувати бізнес. Третє – необхідні інструменти страхування, тому що ми залежимо і від погоди, і від зміни клімату, що відбувається в державі та всьому світі. В Аграрній партії вже опрацьовано всі законопроекти щодо фінансового забезпечення, страхових інструментів, прозорого будівництва переробних заводів у нашій державі для створення нових робочих місць. Ми нині чітко бачимо і знаємо, що можемо створити за 3 роки 2,5 мільйона робочих місць і вийти через переробку на 500 євро середньої зарплати. Це дасть змогу повернути до рідної країни тих заробітчан, які зараз по всьому світу шукають роботу.

А яка користь від цього буде тим, хто не має стосунку до агросектору чи села?

А ми і не говоримо про одне село. Говоримо про нормальні умови для всієї країни. Ми мусимо реформувати політичну систему, адже без цього неможливо модернізувати соціальну й економічну сфери. Необхідно, врешті-решт, прибрати дублювання функцій між Президентом та Урядом, чітко визначити їхні повноваження, змінити виборче законодавство – перейти до пропорційної системи з відкритими списками. Список того, що необхідно змінювати, не маленький, але ми готові до викликів і маємо напрацьований план дій на найближчі роки з конкретними кроками й проектами.

LEM_5597-2

Хто «кришує» лісову мафію, або Як розбазарюють національні багатства

«Україна – це найбільший постачальник деревини високого ризику в ЄС з обсягами, що перевищують усі тропічні країни Латинської Америки, Африки та Південної Азії разом узяті», – зазначено в нещодавно опублікованому звіті авторитетної британської неурядової організації Earthsight, що вивчала проблеми незаконної вирубки лісів у світі.

«Кришування» лісової мафії в найвищих кабінетах

Британські дослідники оприлюднили те, про що в Україні вже давно відомо. І це ганьба. Тільки за останні 4 роки у Євросоюз було нелегально експортовано деревини більше ніж на 1 мільярд євро. І до цього причетні чиновники й лісоруби, які дозволяють, рубають та вивозять ліс. Зрозуміло, що про це знають у парламенті, уряді й Адміністрації Президента. Мародери сидять у високих кріслах і прикривають знищення нашої природи. Немає жодного серйозного розслідування, жодної дієвої реакції. При тому, що навіть міжнародні експерти відкрито зазначають, що мінімум 40% цього лісу в нас вивозять незаконно. Наші депутати спромоглися хіба на мораторій, який уже бачимо, як «працює». Карпатські смереки ешелонами їдуть до Європи. Ба більше, Україна вже на першому місці з ввезення нелегальної деревини до держав ЄС. Обігнали навіть країни Латинської Америки.

Вибірковість європейського правосуддя

Нагадаю, торік Євросоюз навіть шантажував Україну – за введення мораторію на вивезення лісу-кругляка, нам погрожували заблокувати фінансову допомогу. Це один із показових прикладів цинічності сьогоднішньої світової так званої «реальної політики». Британські експерти вказали, що до корупції з хижацьким вивезенням українського лісу-кругляка причетна і європейська сторона. Сировину купують усесвітньо відомі Egger (у секторі панелей на базі деревини), Kronospan та Swiss-Krono. Ці компанії побудували переробні підприємства на кордоні з Україною і мають у нас свої представництва. А їхню продукцію продають у найбільших будівельних маркетах Європи, хоча закони ЄС прямо забороняють використовувати нелегальну сировину. У Брюсселі просто заплющують очі на те, як їхні держави-члени дотримуються законів. Це ще раз підтверджує, що ми самі маємо боронити свої національні інтереси.

Результати «дикої» вирубки лісів

Ніхто за нас цього не зробить! Європа, звичайно, – партнер України, і ми зобов’язані розвивати повноцінне партнерство і далі продовжувати свій євроінтеграційний курс, який підтримує понад 50% населення нашої держави. Проте маємо і на цьому шляху боронити власні національні інтереси і дбати про стратегічні ресурси. І якраз тут дії Європи мають стати прикладом для України. Власні ресурси європейці цінують. У більшості держав Європи експорт лісовини і вирубка лісу заборонені. У Румунії взагалі незаконну вирубку лісу прирівняли до тероризму, за знищення хоча б одного гектара лісів переслідують так само, як і за загрозу національній безпеці. В Україні ж відбувається дике винищення лісів, що вже призвело до «облисіння» Карпат. А ситуація в галузі лісогосподарства взагалі перебуває на межі катастрофи і потребує негайної уваги з боку уряду та кардинального перегляду державної політики.

Ліси в розпорядження громад

Коли для того, щоб привернути увагу влади до проблем утрати власних національних багатств, потрібні звіти міжнародних експертів, це свідчить уже навіть не про непрофесійність цієї влади, а про її злочинну байдужість і до своєї країни, її ресурсів та екології, і до долі майбутніх поколінь співвітчизників. Країна потребує господаря! І найкращий господар – це той, хто працює на своїй землі, живе на ній і ростить на ній своїх дітей та планує ростити онуків і правнуків. Аграрна партія постійно наполягає на тому, що майбутнє України – в повноцінній децентралізації, у передачі на місця реальних повноважень, коштів і ресурсів. Ми виступаємо за передачу лісів у розпорядження громад. Наші депутати на місцевих рівнях уже активно борються за реальне впровадження такої практики в систему місцевого управління. Так, уже було проведено установче засідання робочої групи з підготовки документів щодо передачі районних дочірніх підприємств комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради в комунальну власність міських, селищних і сільських рад об’єднаних територіальних громад Чернігівщини.

Стратегія розвитку лісової галузі

Ми наполягаємо на тому, що маємо забезпечити людині чисте повітря, якісну питну воду, зберегти унікальну екосистему України: джерела та річки, ліси і поля, землю для якісного здорового життя громадян. Це положення, яке прописане у Програмі Аграрної партії, і задля реалізації якого вже сьогодні працює кожен наш депутат.

Ми наполягаємо, що в Україні необхідно негайно припинити хаотичну вирубку лісів, правильно організувати ринок сировини і розвивати власне виробництво меблів. Необхідно розбудовувати структуру посадки та заготівлі лісу. Україні дуже важливо відійти від сировинного експорту і розвивати свою переробку кругляку.

Має бути ухвалена окрема програма для грамотного заліснення територій. Оптимальним рівнем лісистості для нашої країни прийнято вважати 20%. Сьогодні маємо 11%. Треба висадити нові дерева на території площею 2,5 млн га. Тут необхідна окрема програма, а в нас влада звикла до примітивних рішень. Один мораторій, який і так не працює, наші ліси не врятує. Маємо самі стати на захист нашого майбутнього!

Віталій Скоцик: Суміш популістів і лобістів кланово-олігархічних груп нездатна генерувати ефективні законодавчі ініціативи

Футбольні скандали і туристи, які застрягли в аеропортах – із початку липня більшість новин крутяться навколо тем відпочинку. У період відпусток градус політичної напруги в суспільстві традиційно знижується, однак це гарний час дати проміжну оцінку вже зробленій роботі. Про те, наскільки вдалий 2018 рік у реалізації реформ та суспільно-економічних трансформацій, говоримо з лідером Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію ми вже сягнули річного екватора, можемо підбивати певні підсумки. Які позитивні зрушення можете відзначити цьогоріч, а що не вдалося?

Цей рік передвиборчий, і об’єктивно говорити про економічні досягнення чи зрушення в реформах уже не доводиться. Це все відійшло на задній план. Фактичний старт виборчих перегонів украй негативно впливає на соціально-економічні та політичні процеси в країні. Політики і переважна більшість державних управлінців уже давно не думають про необхідність розв’язання нагальних питань життєдіяльності країни. Президентські та парламентські вибори – ось предмет їхніх переживань. Як наслідок, влада фактично гальмує надважливі реформи у сфері охорони здоров’я, освіти, державного управління, боротьби з корупцією, дерегуляції тощо.

Для опозиції це козир?

А так звана парламентська опозиція нічим особливо не краща. Вона також несе відповідальність за «застійні» процеси в країні. Представники опозиції часто голосують в унісон із провладними фракціями в обмін на вирішення їхніх приватних інтересів. Багато «опозиціонерів» є членами різних робочих груп, які опікуються реформами, наприклад, у сфері державного управління. «Опозиціонери» чудово знаходять спільну мову із владою із ключових для них питань. Проблема лише в тому, що ці питання вузькокорпоративні, приватні, суто егоїстичні, а не ті, що хвилюють людей. Глобально парламентська опозиція взагалі не здатна генерувати альтернативні ефективні сценарії розвитку країни або розв’язання суспільно важливих проблем, тобто вона не виконує своєї головної функції. Значно простіше вдатися до відвертого популізму, що ріднить владу та парламентську опозицію.

Однак частково прогресивні рішення, на яких, до речі, наполягала міжнародна спільнота, таки ухвалено?

Ви сказали ключову річ – на яких наполягала міжнародна спільнота. Навіть таке важливе для країни рішення, як створення Антикорупційного суду, було прийняте з-під палиці, фактично під страхом персональних санкцій. Яку емоцію, окрім розчарування, може викликати парламент, що спроможний працювати лише під зовнішнім тиском? Дві третини законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді цього року, вкрай неякісні, що неодноразово відзначали експерти. Інакше й не могло бути, адже суміш популістів і лобістів кланово-олігархічних груп просто нездатна генерувати ефективні законодавчі ініціативи. Для них важливі лише лобістські законопроекти, спрямовані на задоволення комерційних інтересів окремих осіб, що фінансують певні політичні сили.

Подивіться хоча б на останні робочі дні депутатів. Замість того, аби ухвалювати важливі закони, депутати торгуються за кожного члена ЦВК. А щоб підвищити ефективність роботи парламенту, народні обранці вирішили обмежити доступ журналістів до кулуарів. Звісно, знаючи традиції та специфіку наших парламентарів, дивуватися не варто – в кулуарах ведеться багато «ділових розмов», а «гроші люблять тишу». Тож надокучливі журналісти, які постійно вимагають відповідей на незручні питання, просто заважають депутатами розв’язувати свої проблеми. Наслідок роботи нинішнього парламенту – суспільна зневіра та розчарування населення.

Чи може за такої роботи ефективно працювати Уряд?

Для ефективності потрібна злагоджена робота законодавчої й виконавчої гілок влади. А у нас і та, і та займаються лише популізмом. Уряд теж живе в очікуванні виборів. У результаті дуже багато рішень у державі ухвалюють без жодного обґрунтування та елементарної логіки. Точніше, логіка там присутня, але це логіка звичайного піару. Наприклад, Кабінет Міністрів витрачає шалені кошти на відверту рекламу Премєр-міністра, звітує про його здобутки в царині децентралізації, ремонту доріг тощо, але при цьому навіть не може завершити процес створення госпітальних округів у країні. В Кабміні низка ключових міністерств навіть міністрів не мають, про яку ефективність ми говоримо? Не дивно, що нинішній уряд, як і попередній, свідомо і цілеспрямовано уникає звітування перед Верховною Радою. І таким чином блокує можливості отримати негативну політичну оцінку своєї діяльності та ризик піти у відставку. Нагадаю, що, згідно з чинним законодавством, Кабінет Міністрів зобов’язаний щорічно звітувати перед парламентом. Проте, судячи з усього, глава Уряду вже давно ставить себе вище закону.

Чи здатні майбутні вибори змінити ситуацію так, щоб наступний парламент і Уряд працювали ефективно?

Змінити ситуацію можливо, але для цього необхідно зробити кілька простих кроків. По-перше, всі політичні сили, які дійсно зацікавлені в розбудові успішної та самодостатньої держави, повинні припинити різноманітні піар-шоу. Потрібно перейти до змагання не політтехнологів, а  професійних команд, та розпочати конструктивний діалог. Підкреслюю, мова йде про справжні політичні партії, які сповідують певну ідеологію, відстоюють національні інтереси України, працюють із людьми та для людей. Різноманітні олігархічні проекти не можуть брати в цьому участь, оскільки вони не здатні запропонувати адекватної стратегії розвитку країни, бо лобіюють виключно приватні, а не суспільні інтереси. По-друге, політичні партії повинні згадати про Людину, її інтереси й потреби. Для Аграрної партії важливо змінити країну, створити в державі умови для повноцінного життя, розвитку і самореалізації Людини.

Аграрна партія позиціонує себе як ідеологічна, а хто ваша команда?

Наша команда – це професіонали з різних галузей. Ми не просто пафосно кажемо, що приведемо до влади фахівців, ми їх уже підбираємо і саме вони розробляють пропозиції кожен у своєму напрямі. Ми сформували 27 внутрішніх рад – своєрідних прототипів парламентських комітетів, кожна з яких відповідає за певну галузь, починаючи від медицини, освіти, промисловості, енергетики і закінчуючи культурою та спортом.

В Аграрній партії, наскільки мені відомо, є навіть Рада ветеранів, а над чим вона працює?

Так. Нещодавно відбулося чергове засідання Ради ветеранів. Прикро визнавати, але у вкрай важливому питанні надання пільг і державних гарантій ветеранам повний хаос, який прикривають голосними обіцянками, хоча питання напрацювання ветеранської політики в державі не просто назріло, а перезріло. У нас уже майже 1,6 млн ветеранів АТО, неоголошених війн та військових конфліктів, при цьому їх кількість постійно зростає. Їхніми проблемами опікуються 22 державні органи виконавчої влади, функції яких переплетені й продубльовані. Як наслідок – створення Міністерства ветеранів затягують через небажання інших відомств передавати свої повноваження та майно і відсутність політичної волі. На засіданні ради ми розглядали структуру майбутнього Міністерства ветеранів, напрями ветеранської політики й обговорювали, які програми підтримки ветеранів можемо впроваджувати власними зусиллями на рівні місцевого самоврядування до приходу в парламент.

Так, у кожної нашої ради є тактичні завдання (що ми можемо зробити зараз своїми силами) і стратегічні. Ради розробляють стратегію на 7 наступних скликань Верховної Ради і на 35 років уперед. Цей досвід може стати якісною основою для подальшого конструктивного суспільного діалогу. Нам украй важливо продемонструвати чітке бачення майбутнього розвитку країни, з конкретними показниками соціального та економічного розвитку, щоб громадяни могли побачити своє місце в державі, а не шукати щастя за кордоном. Україна здатна посісти гідне місце у світі, однак реалізувати свій потенціал вона зможе лише тоді, коли державою керуватимуть професіонали та патріоти. Поступальний розвиток почнеться, коли до влади прийдуть конструктивні люди, які хочуть жити і працювати тут, а не накрасти та втекти.

Зміна партійного керівництва в Олександрівській районній партійній організацї АПУ

Сьогодні, 05 липня 2018 року, відбулася звітно – виборна конференція Олександрівської районної партійної організації АПУ за участі голови Кіровоградської обласної партійної організації Аграрної партії Сергія Таровика.

Делегатами на конференцію Олександрівської районної партійної організації було обрано 18 членів партії, які представляють 18 первинних партійних осередків, з них на конференцію прибуло 16 осіб.

Делегати конференції одноголосно обрали головою Олександрівської районної партійної організації Аграрної партії України Ровинського Юрія Васильовича – людину професійну, патріотичну і дуже відповідальну.

Голова Кіровоградської обласної організації АПУ Сергій Таровик привітав Юрія Васильовича з обранням, побажав плідної роботи та зазначив, що тішиться тим, що партію очолюють дійсно люди справи, які люблять землю і вміють вирощувати хліб.

Партія поповнилась новими людьми — до її лав вступив добрий господарник Малина Іван Миколайович, який буде гідним кадровим резервом для розбудови нашої держави.